У більшості випадків дорослі люди не звертають на пупкову грижу особливої уваги, якщо випнутий пупок не впливає на естетичність тіла. Але при відсутності належного лікування невелика округлість може стати джерелом безлічі проблем, оскільки ймовірність защемлення внутрішніх органів при збільшенні грижі пупка досить висока.
Особливості захворювання
Пупкове кільце є уразливою зоною черевної стінки. Через пупкове кільце при певних факторах можуть вийти кишкові петлі або сальники. За даними медичної статистики найбільш схильні до цієї проблеми жінки, вік яких більше 40 років. М’язи брючного відділу забезпечують захист внутрішніх органів, одночасно дозволяючи людині виконувати рухи в широкому діапазоні завдяки різної локалізації спрямованості волокон м’язів і тришарового розташуванню. М’язи черевного відділу досить уразливі в зоні білої лінії, розташованої між з’єднанням черевних м’язів. У період перебування дитини в утробі матері пуповина, яка з’єднує організми матері та дитини, проходить через пупкове кільце. Після народження малюка пупкове кільце рубцюється, але на тлі потужної захисту м’язів воно залишається досить слабким місцем. Основною причиною уразливості є відсутність підшкірного жиру і м’язів в даній точці.
Пупкова грижа з’являється під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників, або при їх поєднанні. Прояви пупкової грижі візуалізуються як випинання в області пупка, зникає або меншу в розмірах при прийнятті людиною горизонтального положення. У жінок старше 45 років розвиток пупкової грижі пояснюється розтягуванням пупкового кільця в період виношування дитини. Несприятливі умови сприяють розширенню пупкового кільця, в процесі якого відбувається атрофування оточуючих кільце тканин, що сприяє зниженню стійкості кільця пупка до внутрибрюшному тиску. У чоловіків розвиток випинання пояснюється іншими причинами.
Різновиди грижі пупка
Фахівці виділяють наступні різновиди випинання:
- вроджені, виявляються після народження при крику дитини;
- придбані під впливом різних факторів;
- вправляемые;
- невправляемые через зрощення грижового мішка при допомоги спайок з оточуючими тканинами.
Прояви проблеми залежать від наступних факторів:
- величина випинання;
- розміри грижових воріт;
- ступінь ожиріння;
- вираженість спайкового процесу.
Причини появи випинання
Серед причин, які призводять до появи та розвитку пупкового випинання окремо і в сукупності, основними є:
- наявність післяопераційних рубців;
- ожиріння;
- повільне зростання кільця пупка у дітей;
- спадкова слабкість сполучної тканини;
- тривалий кашель;
- асцит;
- часті запори;
- частий крик і плач у дитячому віці;
- заняття силовими видами спорту без дотримання правил, перетягування тягарів, фізичне перенапруження;
- слабкість м’язів передньої стінки очеревини;
- післяпологові ускладнення;
- травми очеревини;
- низька фізична активність з втратою тонусу м’язів очеревини;
- різке схуднення або набір маси тіла.
Лікування пупкової грижі у дорослих проводиться після ретельної діагностики з використанням сучасної діагностичної апаратури. Займаються лікуванням пупкової грижі у дорослих хірурги, звертатися до яких слід при перших ознаках дискомфорту або за наявності симптомів захворювання.
Симптоми пупкового випинання
Прояви випинання пупкового кільця залежать від ступеня проблеми. У одних грижовий мішок помітний досить сильно, у інших на маленьку опуклість досить натиснути для того, щоб грижа сховалася всередину.
Основними симптомами пупкової грижі є:
- больові відчуття різної сили в області пупка при фізичних навантаженнях, при чханні або кашлі, при напруженні через запору;
- позиви нудоти або блювоти;
- утворення спайок;
- часті запори;
- помітне збільшення пупкового кільця.
Симптоми пупкової грижі можуть вказувати на виникнення ускладнень, які виникають в наступних формах:
- обмеження, що представляє собою наслідки здавлення вмісту грижового мішка;
- запалення, що виникає внаслідок розвитку в органах, выпятившихся в грижовий мішок, запальних процесів;
- копростаз, що представляє собою розвиваються в товстому кишечнику процеси, спровоковані застою калових мас.
Звернутися до хірурга слід невідкладно при прояві наступних симптомів:
- якщо в положенні лежачи на спині при натисканні грижа не вправляється;
- при швидкому наростанні болі в мошонці або в паху;
- при сильному відходженні газів, відсутності дефекації, при наявності крові в калі;
- при сильній нудоті чи блюванні.
Видалення пупкової грижі є ефективним способом вирішення проблеми. Обов’язковим етапом перед видаленням пупкової грижі є ретельна діагностика, основні способи проведення якої:
- УЗД випинання;
- пальпація випинання хірургом;
- герниография, що представляє собою рентгенологічне дослідження із застосуванням контрастної речовини, що вводиться в черевну порожнину;
- гастроскопія;
- рентгенографія дванадцятипалої кишки і шлунка.
Лікування
Лікування даного захворювання передбачає хірургічне втручання в умовах стаціонару. Якщо пацієнт вчасно не звернувся до лікаря, наслідком може стати перехід грижі в стан невправимой.
Метою хірургічного втручання є вправляння органу або його частини в черевну порожнину. В залежності від складності операції може бути використаний місцевий наркоз або епідуральна анестезія. Хірургічна корекція або герніопластика застосовується різних видів:
- лапароскопічна, що представляє собою інвазивну методику видалення грижі, для якої характерні короткий термін реабілітації та низька ймовірність виникнення ускладнень;
- ненатяжная, з використанням синтетичних матеріалів для зміцнення черевної стінки. Цю методику використовують у важких випадках. Ймовірність виникнення рецидивів низька;
- натяжна, застосовувана для лікування невеликих гриж. Для закриття грижових воріт використовуються натягується тканини пацієнтів.
Якщо виникло защемлення, то хірурги використовують методику, що передбачає висічення уражених ділянок і проведення серединної лапаротомії.
Традиційною методикою проведення герніопластики є методи Мейо і Сапежко, з вилученням у більшості випадків пупка і можливим вилученням жирового фартуха. Серед недоліків операції тривалість періоду реабілітації (до 1 року) і високий ризик рецидиву.
При проведенні пластичної операції сучасними методами, що передбачають використання сітчастих імплантатів, ймовірність виникнення рецидиву практично відсутня. Період реабілітації навіть для спортсменів становить не більше 1 місяця. Особливість операції полягає в тому, що допускається використання будь-яких видів анестезії.
Реабілітація
Після проведення хірургічного втручання традиційними методами, обов’язковими для пацієнта, є дотримання протягом декількох місяців певних правил, що забезпечують можливість повного відновлення нормальної життєдіяльності. У перші дні після операції хворий повинен дотримуватися постільного режиму в положенні на спині. Мінімальна фізичне навантаження у вигляді повільної ходьби дозволяється після трьох днів, але при найменших проявах втоми хворому необхідно прийняти горизонтальне положення.
Носіння бандажа є обов’язковою умовою збереження швів нерухомо. Бандаж забезпечує також підтримання в тонусі м’язів живота і стабілізації післяопераційного стану. Фахівці рекомендують знімати бандаж не раніше, ніж через 1.5-2 місяці після того, як тканини м’язів повністю відновляться.
Лікуючий лікар призначає антибіотики і знеболювальні засоби, а також підбирає раціон харчування. Приймати їжу хворому необхідно невеликими порціями, замінивши кава та інші напої, що сприяють підвищенню тиску, достатньою кількістю рідини.
Для відновлення функцій м’язів живота лікуючий лікар призначає спеціальну гімнастику. У людей літнього віку період реабілітації більш тривалий через уповільнення регенерації м’язових тканин.